Класичний лист: Чекаю. Хочу.... Юлька.
І вже несе крилате sms.
«Давай о сьомій...у кафе «Зозулька».
Практичний у коханих інтерес.
А де цнотливе «любий мій», «єдиний»...
Його шляхетне – «зіронько, прийди».
Зійшлися-розійшлися, а хто винен?
Щось, звісно, третє, тільки не вони.
Шалений ритм, стрімкі його пороги.
Святе – любов - видзьобують щодня.
Вже й словоблуддя пише некрологи:
У тридев’ятім десь, колись ... була.
і через це дуже сумно...зворушливий вірш... дуже сподобався і під настрій..самого трохи розчарувала одна "Юлька"... за вірш - 5! Успіхів та натхнення Вам!
Чи словоблудили в минулому кохані? Так, словоблудили, - в романах і листах. Від їх епітетів, немов у океані, Топились люди, їм зривало дах. А зараз що? - Чекаю. Хочу. Юлька? Все почуття у трьох пустих словах? - Тому й "кохання" лопає, мов булька, Бо вийшла плоть і зІйде вся на прах. І всі одруження печально нетривалі, І діти від трислівних SMS, - Таких історій зараз просто валом, - Тримайте такий бажаний прогрес... За Ваш вірш незаперечно 5.0. Вибачте за мій ..., - емоції.
п.Василю,за вірш всі 5 ! По темі:...давно минулися часи,коли на першому місці була цнотливість, сором... А дуже шкода,бо втрачено дуже багато! Сьогодні девіз:чарка бездонна і дівка "вольна" ! Розпуста немає меж! Наркотики,маньяки,педофілія,голубі! Та хіба може так існувати світ? Все іде до загибелі!
Гарний комент, Наталю. Навіть заклик виник: Прогрес одів сталеві рила, Дамо романтиці ми крила.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Пане Іване, час і нині то повзе, то біжить, то летить, як і ця бувальщина, яка вже давно вилетіла за межі Чумацького Шляху, бо як не дивно, час має властивість змінюватись
Asedo1949: Дуже важкі рядки. Серце огортає туга за таких ось героїв. А скільки їх вже лежить в нашій змученій горем, але нескореній землі, та водночас велика гордість розпирає груди
leskiv: Дякую за вірш, надзвичайно боляче читати, але це - війна. Я ніколи не думала, що в Росії виросло таке жорстоке покоління нелюдей. Та й наші ровесники там задурені рашистською пропагандою настільки, що