Знаєте Василю, вірш взагалі ,як на мене вийшов драйвовим . Хочу сказати про те, що не очікував саме такої форми і ритму після прочитання назви. Що добавити : хіба не правильніше буде заздрощів? Адже заздрість це лише риса ,а її прояв це вже наслідок, тобто заздрощі Хоча ви автор і можливо у вашому баченні все так і повинно залишатися Коротше я це усе до чого- мені сподобалося. Цікаве викладення. Щасти Вам
Василю, чесно кажучи, здивували цим віршиком.Не буду говорити про форму вірша- бо тут майже все добре, але підзміст із ноткою образи...на жінку. Моє жіноче начало протестує Не хочу думати, що у Адама не було вибору: їсти яблуко, чи не їсти, а от шишки усі на жінку.А -яй -яй. Де той муж, що в обіймах не м"якне нелегкої, сурової долі?! Де той лідер,котрому не бракне сил воскреснути з попелу й болю?!
Де той дух, що горить- не згорає, І тонкий, мов шовкове шатро?! ДЕ АДАМ, ЩО НЕ ДОРІКАЄ ЗА НАДКРАЯНЕ СВОЄ РЕБРО?!
Роксолано, взагалі, моє здивування (під цим коментарем) не менше від Вашого. Після прочитаного змушений визнати: щиро шкодую, що мамона - жіночого роду. Хоча, як припускає Валерій, може бути і ... чоловічого. Як на мене, зійшло б середнього: воно. Бо це безхребетне цабе (мамона) - без роду і племені, але яке живуче... Та якось його представити треба було. Тепер, бачу, це породило феміністські настрої (аж Адаму аукнулось). Вже і не відаю: шо робити.
Насправді Мамона, далеко, не жіночого роду- це біблійне поняття, що уособлює грубу матеріалізацію, багатство, захланність...Вся справа у тім, Василю, який асоціативний ряд викликав цей вірш,( а вірш - це ж дещо винесене із підсвідомості) .Ви ж надали такому розумінню, як Мамона не просто жіночий рід, але ще й виписали її образ: Леді, дама,а такі описи, як: звабливі вуста, віночок, усмішка, що у фольклорній та усній народній творчості подається більше, як позитив і те, що притаманне юним, красивим жінкам, щодо вуст- краще би було замінити на варги, віночок- на корони з дорогоцінним камінням, посмішку на регіт.Тоді, хоч це би і було жін, роду, але асоціація би вимальовувала таких жінок, як Естер- жорстоку дружину перського царя, що вирізала увесь його нарід, чи Катерина ІІ,. А Ви надали дуже благородні риси мамоні і, напевне, навіть і не бажаючи того- заклеймили жінку для читача.Я не є поборницею феменістичного руху, та все ж... На мій погляд, Мамона, це швидше щось потворне і безстатеве.Але Ви автор- Вам видніше.
Схоже, Роксолано, до мене починає доходити суть Вами сказано. Згідний, тут я змішав праведне з грішним. Надав цьому "потворному і безстатевому" скільки жіночих образів і ,можливо, цим посягнув (несвідомо) на весь жіночий рід. Ваше зауваження дозволило вперше заглянути наскільки глибоко у себе. Тут випадковостей бути не може. Цей асоціативний ряд десь з підсвідомості виплив на поверхню. Тепер почуваюсь не в своїй тарілці. Звісно, що вірш (слід) можна підкорегувати але те, що наслідило від цього не зникне. Чи не так ?
А я вірю, що усе виправляється: і наслідки і причини. Навіть душі латаються...любов"ю. А от щодо ролі Мамони в сучасності- Ви праві:воно завоювало світ з допомогою глобалізації, із розвитком засобів масової інформації, воно пронизало людство, як метастази...і, на жаль, ну як тут не згадати Мефістофільский вигук: "Люди гинуть за метал" - та вже й не тільки за метал...Тому, підіймати такі теми необхідно, - необхідно про це говорити. Дякую Вам Василе, що думаєте своїм поетичним словом про важливі речі.
Щиро дякую і Вам, Роксолано. Приємно було вести цей діалог у відкритому "ефірі". Цілком погоджуюся з Вами, що ті, хто хоч якоюсь мірою причетні до Поезії не повинні стояти осторонь тих процесів, які нині відбуваються у світі. Думаю, що місія поета бути на передовій, а не у глибокому тилу, служити істині в слові, а не поклонятися букві часу. Нехай це будуть і маленькі крихти гіркої правди але і вони можуть відіграти свою роль, заставити людину хоча б на мить задуматися над тими реаліями, що відбувається довкола нас, як і зрештою у нас самих...
Цікаво, оригінально і логічно! Є дрібні неточності у викладі, наприклад ура і зла - дуже неточна рима, злЕтить (треба злетИть), і, здається, Мамона - не вона, а він. Але це дрібниці, які можна поправити.
Маєте рацію, пане Валерію: місцями рима кульгає. Треба буде підлатати. Щодо роду "мамони", боюсь, що він, швидше за все, не визначений. Дякую, за змістовний коментар.
Взагалі, усі коментарі нині конструктивні і приємні.
Дякую, пані Маріє. Радий, що завітали. Знаєте, спершу мені він теж (як своє творіння) подобався але після зауважень Роксолани побачив серйозні упущення (вади) у формі подачі...
Погоджуюсь з попередніми коментарями вірш гарний з краплиною іронії і навіть Мамона якого ви назвали жінкою, визиває посмішку. Не думаю, щоб ви не знали, що Мамона - цар грошей (якщо коротко), який сьогодні завоював весь світ своєю ненаситністю.
Мені особисто сподобався і перший і другий варіант Вашого вірша. Будем надіятись що "сильна стать"на сайті не образиться на "мамону".В мене вірш асоціюється з роздумами автора про сьогоденність,про духовні цінності і звернення, як до всіх так і до кожного, задуматись над багатьма гранями повсякденного життя.
Дякую, пане Валерію, за допомогу. Бо тут вже ціла дискусія розгорілася. Прийшлося поступитися і зупинитися на "чоловічому" варіанті. Гадаю, що тут заперечень вже не буде.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
