Віршувати не берусь, Строгий критик мій татусь. То в рядку складів замало, Або в риму не попала. Чи вже наголос - не так, Чи в стовпцях моїх бардак. Так вже критика дістала, Що аж вірш про тата склала. Нехай знають читачі Чом не пишу я вірші.
Дуже гарний віршик, Христинко! Ставлю тобі 5+ Критики- це наша і біда, і радість, бо без них, ми б не збільшували своїх можливостей, але вони так іноді допікають, що хочеться їм щось написати, що я і зробила. Ось куплетик із вірша.
Хоч критиканів прийшов час, Та я, й не гніваюсь на вас. Співає ж соловей, без нот, А заслуговує чеснот.
чдовий вірш, Христинко!) Вашої щирості та чистоти не вистачає багатьом авторам. Навіть на цьому сайті є кому повчитись у Вашого вірша)) ось вже і друга 5, перша від пані Катерини, а друга - від мене))
Головне, Василю, не примушувати доньку писати, головне - добрі підказки, коли вона їх потребує. Молодчинка - дівчинка має здібності до віршування, це очевидно...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас 
0
