Дрібниці життя: "Жебрацький презент", "Короткі миттєвості щастя"

Дрібниці життя

    Жебрацький презент
    Скільки раз зарікаєшся не приймати ніяких дарунків від жебраків, хоч як би вони цього не наполягали і не клялися, що просто хочуть віддячити за вашу доброту. Але одного разу таки змушений був взяти жебрацький гостинець при досить незвичайних обставинах. Це трапилось, коли знайома    жінка – жебрачка зайшла до квартири з гускою в руках, а вслід за нею намагались зайти ще й двоє псів.
    Без запрошення переступивши поріг, жінка залементувала: «Гусочку! Ось візьміть, будь ласка, гусочку і доріжте, бо її щойно збила машина!». Я   не мав ніякого бажання поратись з принесеною дичиною. Тож непроханій гості було рішуче відмовлено, а натомість названо дві оселі, де тому дарунку будуть раді, а дарувальниці дадуть щось поїсти, а, може, навіть і грошей, в усякому разі щедро віддячать. Але жінка не хотіла нікуди йти і наполягала прийняти той презент за те, що я їй колись подав милостиню біля церкви. Поранена гуска жалібно гелготала, собаки радісно гавкали в передчутті поживи. На той лемент з сусідських дверей почали висовуватись цікаві голови, хтось вже висловлював критичний коментар з приводу побаченого.
    Не бажаючи бути в центрі уваги, я схопив ту гуску, через кілька секунд відрубав їй голову, обпатрав, обскуб, а другого дня, приготувавши холодець, став чекати, доки з`явиться дарувальниця гуски, щоб віддячити їй приготовленою стравою. Але її не було ні того дня, ні в наступні дні, хоч раніше у дворі вона з`являлася регулярно. А коли, нарешті, побачивши небажану гостю, запропонував їй банку з холодцем, то вона рішуче відмовилась. Тепер виходило, що ніби я їй щось винен.
Як часто відчуваємо незручність, коли від нашого дарунку відмовляються. Востаннє я таку незручність відчував, коли намагався дати лікарці грошовий презент. Лікарка відмовилась приймати гроші і заявила: «Ми вас і так вилікуємо».   А, може, тодішня сума була просто несолідною, як і нещодавно принесена жебрачкою гуска.
    А виявилося, що та жебрачка відмовилась від холодцю, бо дотримувалась правил посту. Згодом я побачив її в церкві, коли вона промовляла щось до ікон на стіні храму. Але то була не молитва і не прохання допомоги, а, скоріш, задушевний монолог з близькими знайомими. На цей раз я вирішив не відволікати жінку на такі дрібниці земного життя, як прийняття поданої милостині.

    Короткі миттєвості щастя

    Все частіше ловиш себе на думці, що щасливі моменти в нашому повсякденному житті - то лише швидкоплинна миттєвість, про яку з тихим смутком згадуватимеш в майбутньому. Ця прописна істина пригадалась чудовим осіннім ранком, коли побачив коня, який пасся на моріжку біля ставу і подумав: як давно не милувалась душа отаким спокоєм , затишком і благодаттю. Навряд чи доведеться побачити такий краєвид у майбутньому… Може, через рік і через два згадуватиму той ранок осіннього дня, коли, бодай на хвилину, тебе залишили земні клопоти і життя здавалось таким прекрасним.
    Ці жалкування за щасливим минулим давно вже відомі людству, але для себе їх відкриваєш ніби вперше. Бо в нашій сірій буденщині, здається, тільки й робимо те,   що розплутуємо безкінечний вузол неприємних обставин. А для того, щоб зафіксувавши щасливу мить, вигукнути «Стій хвилино,ти прекрасна!», як завжди, не вистачає часу. Та якби там не було, а    позитиву в минулому бачимо більше. Втім, час давно розставив все по своїх місцях, в черговий раз підтверджуючи давню істину: в молодості ми мріяли про щасливе майбутнє, на старості згадуємо, якими щасливими були молодими, а швидкоплинні блаженства нашого життя треба відчувати і творити тільки в теперішньому часі.