Вип’ю каву свою, мрій удосталь стає, Тільки чомусь вони не збуваються зовсім. Бо зима не пускає до мене твоє, І немає весни, бо надворі вже осінь.
І стираються в серці відбитки від снів, Де ми разом с тобою були ще весною. А тепер на дворі вже кружляв білий сніг, Він кохання прекрасне розділить на двоє.
Королева моя, але ти снігова, Тільки чому про тебе сьогодні я мрію. Ніжним холодом з неба упали слова, У кохання твоє знов зимове повірю.
Мабуть це було так, коли ти по весні У краплинах тепло знов даруєш мені!
Світло,ніжно і чуттєво...На жаль не всім мріям судилося збутися,та все ж мріяти про теплу зустріч варто!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
