В таку весняну, щиру пору Коли хотілося мені Гуляти, біля того дому Там серце заховав тоді. Коли хотілося на сходах Пуститись попелом на шлях Де моє серце заблукало В чужих непрошених руках
Стрибає стежка Ніч безмовна Ховає прикрощів сліди Казати так мабуть не можна Не відвернувся від біди. Мале замріяне дівчисько Гарячі очі--- чорний чай
А серце, вишні п яна квітка… Куди послало …. Не питай.
Літає стежка, пульс літає Густа пітьма все приховає Не видно сліз, Не чутно крику, Зривайся друже аж до рику Ніч розірветься при зорі Весь всесвіт нелюдський мені. Блукав загублена душа… (Якби сьогодні повернутись Я міг би просто захлинутись Померти, навіть без ножа), Кришилась попелом душа.
Якби дізналась моя ніжна Яка весна травнева сніжна Як морозно в травневі дні Як боляче було тоді...
Дружок тоненькі кривить губи, Звертає в бік лице. Я – листя викинуте вкупу, Несказане слівце.
Пане Миколо.Досить і досить талановито.Чомусь читав між рядками.Твір на мою думку дуже глибокий.Ще б трішки попрацювати з розділовими знаками і ціни йому не було.Мої Вам
Спасибі, Над розділовими знаками обов'язково буду працювати
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
Над розділовими знаками обов'язково буду працювати