Буває...
Буває мить, коли думки навіюють лиш страх. Буває доля твоя у чужих руках. Буває ніч з безсонням на руках. Буває день увесь проведений в думках. Бува так тяжко, що не знаєш, як далі жити. В пустоту? І вже нічого не тримає, і думаєш: "Мабуть піду..." Піду туди, де без свавілля, думки летять у небокрай. Піду туди, де люди вірні, де є душі жагучий рай...
Додав: nastya345 (17.12.2011)
Розміщено на сторінці : Артюніна Анастасія
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2653 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 3
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА