Буває...
Буває мить, коли думки навіюють лиш страх. Буває доля твоя у чужих руках. Буває ніч з безсонням на руках. Буває день увесь проведений в думках. Бува так тяжко, що не знаєш, як далі жити. В пустоту? І вже нічого не тримає, і думаєш: "Мабуть піду..." Піду туди, де без свавілля, думки летять у небокрай. Піду туди, де люди вірні, де є душі жагучий рай...
Додав: nastya345 (17.12.2011)
Розміщено на сторінці : Артюніна Анастасія
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 3807 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 3
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
virchi : ШІ зробив наступну світлину. Цікаво... virchi : Вірш - наче ляпас ілюзіям + про те, що не можна більше ховати голову в пісок, сподіваючись, що буря пройде повз. Час прокидатися означає брати відпов
virchi : Хвеся вийшла чарівною! Найбільше сподобалося, що вона "дуже язиката" і "цілий день дає поради". Це так упізнавано для кішок, які