Дивні думи
Я коли-небудь здурію зовсім, серед світу моїх дивних дум, коли сонце знов зійде над вечір, перетворить радість мою в сум. От коли душа моя зірветься, і не схоче бачити печаль, моє серце - знову надірветься буде вже запізно, але жаль. Та душа не хоче вже співати, ті, колись улюблені пісні. І душі набридло вже чекати, коли хтось зігріє, не як всі. Як прийде любов, прилине ласка, і прийдуть забуті вже пісні, вже буде життя неначе казка, я буду чекати і у сні.
Додав: nastya345 (29.01.2012)
Розміщено на сторінці : Артюніна Анастасія
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2449 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): душа
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.