Дивні думи
Я коли-небудь здурію зовсім, серед світу моїх дивних дум, коли сонце знов зійде над вечір, перетворить радість мою в сум. От коли душа моя зірветься, і не схоче бачити печаль, моє серце - знову надірветься буде вже запізно, але жаль. Та душа не хоче вже співати, ті, колись улюблені пісні. І душі набридло вже чекати, коли хтось зігріє, не як всі. Як прийде любов, прилине ласка, і прийдуть забуті вже пісні, вже буде життя неначе казка, я буду чекати і у сні.
Додав: nastya345 (29.01.2012)
Розміщено на сторінці : Артюніна Анастасія
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2037 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): душа
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Чудовий вірш!!! Дуже сподобалось!!! Дякую!
kraynyuk46 : Дякую за вірш, пані Таміло! Ваша правда, "кровосісі" нашої Неньки ще не перевелися, і чи переведуться взагалі. ***Вітаю з Новим роко kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.