В обід сусід зайшов на хвильку якось до Петра: - Та, кажуть, ти в столиці був. Як живе там брат? Жучиха каже всім, що сина бачиш там нераз. Синок тепер - цабе велике. Ледь не генерал. А був на все село гуляка, ледар і пияк. Невже отой в столиці Місько міг змінитись так? Петро сміятись раптом став: - Який там генерал? Такий, як був, ще гірше став. Не знає лиш стара. Завіз від неї сумку знов. Тепер в останній раз. Так дурень той мене послав. Хоч сумці, звісно, рад. А те. що бабка всім "плете", що ледь не генерал,- Це я сказав старій тепер, що син - ДЕГЕНЕРАТ.
От такого...бабі тільки скажи - поламаний телефон, а до пагонів підносить. Весело! Чи Ви з життя берете ті істотії, Вікторе? Я б могла вам підкинути ще такого повно:)
гарно! Нагадує творчість Глазового, але по-своєму оригінально!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Кричать у вічі: «Слава Україні», Та, як чорти, в Вальпургієву ніч Танцюють нишком на чужій руїні, Обіцянками скріплюючи клінч… Правдиво сказано...Підтримую.
та
у Вас 
0
