Кость в газету дав рекламку «Хто бажає, прошу. Шафу я віддати хочу. Просто так. Без грошей.». Через день вже зранку дядько стука у ворота. Глянув він на древню шафу. Аж роззявив рота: - Річ добротна, досить давня. Як то вам не шкода? Буде ще щось непотрібне, - візьму при нагоді. Швидко шафу на машину. Дядько руку тисне: - Може ще щось є задурно? Ви мені лиш свисніть. Кость в задумі зморщив лоба: що би ще віддати. Раптом хитро він всміхнувся: - Дам! Чого ж не дати! Без питань! Ловлю на слові. Маю я ще дещо. Так і буть, - беріть без грошей … найдорожче - тещу.
Який щедрий ваш Кость! І чому зяті так тещ "люблять",може ви мені дасте відповідь на це запитання? Вона ж сердешна того зятя годує,добрим словом до нього обзивається,а він всеодно вовком дивиться,Чому? Гумореска КЛАС!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
І як можна такий скарб від хати віддати?Дотепно! 
