Стрів Мирон сусіда зверху. Каже: - Совість майте! Через ваші крики-зойки ми не годні спати. Вір не вір. А тут все чути. Стіни в нас картонні. Я не брешу, йди спитайся все в моєї Тоні. Той у сміх: - Не може бути! Це скоріш над нами. Я оце лише приїхав зранку сам від мами. Тут як тут і Тоня "влізла": - Я все чую й знаю. Я твоєї жінки голос добре відрізняю! Той ніяк: - При чім тут жінка? Я ж в селі зостався. - Ха. Кому ж вона кричала: " Вася, не спиняйся!"? Білий став отой, як стеля. Моцно стиснув зуби. Точно "вріже" зараз в пику. Або " вріже дуба". Через мить прийшов до тями: - От в село " змотався". Справа в тому, - я Микола. Хто ж тоді той Вася?
От, тобі і заковика... хто ж той Вася?... Гарно! А, початок проситься такий: Каже Мирон до сусіда:-Совість треба мати!- на Ваш розгляд.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
0
