Йдуть додому вже під вечір тато й донька Іра: - Важко бути нам в садочку,- та зітхає щира- Я весь день тебе чекала. Щось спитать хотіла. Може, зробим ми з тобою, татку, добре діло? Враз мала спинилась Іра, шепче щось татусю: - Хочу кілька гривень дати бідній он бабусі. - Ох, яка ж ти в мене, доню, добра і мудренька! Тільки я чомусь не бачу, де ота старенька? - Там, за тим будинком, тату,- каже рада Іра,- Коло неї скриня повна ескімо й пломбіра.
Дякую! Радий, що трохи Вас розвеселив. Усміхайтесь частіш!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Так! На все треба час! Час усвідомити, відчути, що життя і події не обов'язково руйнують тебе, часто вони просто випилюють в тобі найкращі грані як в діаманті!
у Вас 
0
