Таня десь
знайшла в газеті
неважку роботу.
Треба все ж зайти, спитати
нині чи в суботу.
Ось і та адреса ніби.
Двічі в двері дзвонить.
Вийшов дядько. Скоса глянув.
Ніби муха сонна.
- Я читала тут в газеті.
Зараз ось покажу.
Вам потрібні на
роботу
ті, що добре в'яжуть.
Я гачком чудово
в'яжу.
Можна, звісно, й шпиці.
Хочте кофту, сведра, шарфик,
теплі рукавиці.
Той на неї глянув пильно:
- Що то за
приколи?
Я об'яву про роботу
не давав ніколи.
Раптом звідкись
взялась жінка:
- От кобель проклятий!
Знов дівки? Зробить надумав
ти бордель із
хати?
В Тані очі аж на лоба.
Лиш газету тиче.
Ледве пару слів
зліпила:
- Тут про інше пише.
Та вхопила
вмить газету.
Аж затряслась Таня.
Тихо каже: -
Ось, в куточку.
Зліва, про в'язання.
Жінка враз
регоче дико.
Падає зо сміху.
Тиче клапоть той газети
чоловіку в пику.
- Ой, не можу! Цирк на дроті!
В мене лиш питання.
Де тут пише про роботу?
Слово де "в'язання"?
Ви читайте більш уважно
інший раз, будь ласка!
Нам потрібна для мастифа
дівчинка для в'язки!
| 
та
у Вас 
0
