Сумно хмари по небу снують, Відкидаючи тіні в світ. Хтось шукає у втраченім суть, Ну а хтось - навмання крізь брід Йде й не бачить - стрімка течія Вириває й коріння дерев, Хтось не знає страхів й відчиня Усі двері, котрі обере. Вже не чутно у небі "курли", Дощ змиває сліди облуд, Понад хмарами горді орли Подивовано зрять на люд - Хтось зривається з них у фальш, Вже йому не ятрить олжа, Хтось гартує свій дух, мов сталь, Бо знайшов, де зі Злом межа. Хтось забув, як тримати меч І любов оселив в душі, Хтось втікає від самовтеч, Не збагне - хто свої, чужі?... Сум осінній застуджує кров, Ліс осінній радіє від злив. Світ завмер у чеканні обнов, Люд принишк у наближенні див...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
0
