Сумно хмари по небу снують, Відкидаючи тіні в світ. Хтось шукає у втраченім суть, Ну а хтось - навмання крізь брід Йде й не бачить - стрімка течія Вириває й коріння дерев, Хтось не знає страхів й відчиня Усі двері, котрі обере. Вже не чутно у небі "курли", Дощ змиває сліди облуд, Понад хмарами горді орли Подивовано зрять на люд - Хтось зривається з них у фальш, Вже йому не ятрить олжа, Хтось гартує свій дух, мов сталь, Бо знайшов, де зі Злом межа. Хтось забув, як тримати меч І любов оселив в душі, Хтось втікає від самовтеч, Не збагне - хто свої, чужі?... Сум осінній застуджує кров, Ліс осінній радіє від злив. Світ завмер у чеканні обнов, Люд принишк у наближенні див...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
0
