В підвал
покликав сина Гриць.
Чогось там
світло не горить:
- Тримай ліхтар,
дивись і вчись.
Згодиться, може,
це колись. –
Малому каже він
Петру. –
А я погляну, де
тут струм.
У кого ж вдався,
не збагну.
Учитель каже:
«повний нуль».
А знав би фізику
якраз, -
Знайшов би
«нуль» і «фазу» враз.
Крутив щось
довго й мацав Гриць.
Вмикав і клацав,
нерви гриз.
Пітнів, вертів.
Хоч плач, хоч скач.
- То, певно,
синку, вимикач!
І навіть струмом
трохи б’є.
То, значить, «нуль» і «фаза» є!
Малий мовчав, та
душить сміх:
- Ну, хто з нас
«нуль», судіть самі.
Не буде світла.
Все дарма. –
Там, татку,
лампи, бач, нема.
|