КРАЙНІЙ (гумореска)

Боря став жалітись друзям:

 - Що не скажу Тані, -

Вічно так чогось виходить, -

я постійно крайній!

Учить жить мене постійно.

 Ніби злість тримає.

Вічно, каже, в тебе, Борю,

 голови немає.

То з ноги не з тої встала.

То за мною гине.

Все болить у неї зранку.

Знову я в тім винен!

- Ясна річ, - спокійно кажу.

 – Ти ж не спала, мила.

Цілу ніч крутилась в ліжку.

 Навіть говорила.

Та відразу: - Що ж казала?

 Як то так, не знаю.

- Як завжди, якісь дурниці.

 Що я слухать маю?

Жінка раптом, як сказилась.

Як почне триндіти.

Аж сусіди луплять в стіни,

полякались діти.

- Правду каже моя мама.

 Як так можна, Борю!

Ти не слухаєш ніколи

 те, що я говорю!