Гнат в кафе
забіг поїсти. Вліз без черги нагло:
- Перше, друге,
хліб, компотик. В мене часу мало!
Сів. Черпнув той
суп з гороху. Не обід, а мука.
Раптом – глип: а
там щось темне. Певно, схоже, муха!
Крик підняв
такий, що й годі: - Де той кухар клятий?
Я йому той суп
за шию зараз хочу вляти!
Поруч хлопець
гриз салатик. Хрумкав сильно дуже.
Гнат йому тарілку тиче: - Глянь сюди-но, друже!
Той уважно
вивчив блюдо – що воно наочно.
Каже: - Я комахи
знаю. Це не муха. Точно.
Гнат у шоці. Аж
посинів. Крикнув що є духу:
- Що! Та я! Та
ви! Та годі! Хто підкинув муху?
Збігся люд.
Якісь студенти. Різних типів маса.
Хлоп тарілку
взяв, як прапор. Звіром глянув скоса.
Ту комаху в
ложці носить. Суне всім під носа.
Хтось регоче: -
Певно, супчик зовсім негарячий.
Бач, воно ще
рухи робить. Плаває неначе!
В Гната очі кров
залляла. В горлі щось застрягло:
- Як так можна?
Хто посмів тут рот відкрити нагло?
Як воно тут
плавать може? – той як гримне басом.
- Як та як.
Пливе, як може. Схоже наче брасом…
| 
та
у Вас 
0
