З Кості вчителька сміялась: - Де тобі, дитино?
Нереально, щоби в мене мав колись "відмінно".
Щоб "дванадцять" було в тебе, - треба вчитись дуже.
А в твоєму, бач, випадку неможливо, друже.
Хочеш, спорим із тобою. Буде всім наука.
Як не можна доторкнутись носом свого вуха!
Костя ж хитрий, хоч лінивий. Веселун затятий.
Каже: - Добре! Я не проти. Вже "дванадцять" ставте.
Клас увесь за свідків буде. Слово все ж тримайте.
Ніс до вуха - це можливо. Ви слона згадайте.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
