Ні про що

Вікно-екран вигулює дощі,

Туманом улягається навпроти.

Колись собі казала я -мерщій-

Турботи скрізь навколо і роботи!

В кімнаті літепло від батарей,

А хочеться, щоб тріскало в каміні.

В моїм житті не стрітився Еней,

Хоч серце вимагало диво зміни.

Гарячу каву змінено на чай,

А думалось, еспресо – то навіки.

Чужих емоцій згірклий молочай

Не для моєї філіжанки втіха.

Уже лампада холодом щемить,

Вікно стемніло, просто ніч на мить…