Вікно-екран вигулює
дощі,
Туманом улягається
навпроти.
Колись собі казала я
-мерщій-
Турботи скрізь навколо
і роботи!
В кімнаті літепло від
батарей,
А хочеться, щоб
тріскало в каміні.
В моїм житті не
стрітився Еней,
Хоч серце вимагало диво
зміни.
Гарячу каву змінено на
чай,
А думалось, еспресо –
то навіки.
Чужих емоцій згірклий
молочай
Не для моєї філіжанки
втіха.
Уже лампада холодом
щемить,
Вікно стемніло, просто
ніч на мить…
|