Холодно, холодно - воландом В Києві вітер гуля, Дряпає вікна і мороком Душі слабкі укрива.
В златі і платині, злісний, Знову, одначе, кульга, Він відійде в потойбіччя, Літера в дублі «ве-два». Майстра без волі поволі Тиха пустеля вбира, Вкотре у київськім домі Аннушка винна одна… Холодно, холодно….Воланда Варто забути… Хіба?.. Знов Маргарита над мороком
Руку Тобі простяга…
|