Ми на відстані безіменній

Ми на відстані безіменній,
Морок ночі й прихований жаль,
А я шлю тобі одкровення,
Здрастуй, таточку, не прощай.

Над вікном твоя вишня мерзне,
Хай пробачить  мене, проте,
Так  вже затишно й тепло-тепло,
Що очима твоїми цвіте.

Вже Різдвяні ступають кроки,
Та ялинка моя німа
Десь красується без тривоги
Серед лісу. А я одна.

На вишневі бруньки дивлюся,
Виглядаю узимку май,
Не сумую,живу й сміюся,
Тільки ти хоч у сни заглядай.

21.12.2013http://sonetart.blogspot.com/2013/12/blog-post_21.html