Я на столі робочому обоя, Комусь наснага, для когось зброя. Насмішок переповнені кишені, А сам лиш жменя… мене мішенню. Буває так... А ще мене миттєво - і в корзину! Бо не живу, - і вічну вже сльозину, Для настрою, раптово, на жоржину. Воно б нехай, сльоза ж - моя частина… Та не живу… я не живу?... Людино?!...
| 
у Вас 
