Самотужки самота Клунок з лахами несла. Сіла стомлена стара, Підперла плечем хреста. Стала клунок розбирать, Роздивлятися, зітхать. Спершу люстерко знайшла, От колись була краса… Аж здригнулася рука. Молитовка нескладна… Матінка колись дала. Похилилась голова. Фотографія… Сім’я… Вдарила об шлях сльоза. Ще якийсь кудись квиток, Мріялось, а чи збулось. От кілечко . Так воно Від кохання.Чи було? Ще ошийничок кота, Гарне було звіреня. Лікаря рецепт знайшла, Та пустого гамана. Так зітха собі вона. Добираеться до дна. Раптом стямилась стара… Збірку віршів підняла... Посміхнулась самота!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Та прикро те, що ті хто не відчуваєть, що в нас війна, поводять себе так, наче вони в іншому світі живіть і те, що війно, то їх не стосується, бо їх не торкається... На превеликий жаль....
у Вас 
0
