Дебелий Леонід Семенович народився 19 жовтня 1950 року в селі
Новоселівці Арбузинського району Миколаївської області. Після закінчення
Одеського державного університету в 1972 році працював до 2005 року
вчителем хімії та англійської мови в рідному селі, а потім за сімейними
обставинами переїхав до м. Котовська Одеської області, де мешкаю і нині.
Шедевр . Я подарую Вам шедевр , Якого світ іще не бачив , І вдумливий читач схлипне , А, може, навіть , і заплаче...
Які там будуть почуття! "Дев’ятий Вал " – не порівняння!
Високі пристрасті життя І неземне палке кохання .
Трістан та Ізольда , Ромео й Джульєта , Лаура й Петрарка , Наталка й Петро Ще так не кохали , Такого у творах Ніде і ніколи Повік не було.
Які незвідані шляхи У нім простеляться під Вами , А райські зоряні краї Постануть в захваті садами .
І вирветься з тенет душа, Литаврами, як грім, заграє, Ширяння вольниці думок Давно уже вона чекає...
Ще трохи, любі, потерпіть, Терпіння гострить силу волі, Я все життя працюю й жду Жагуче, спрагло, аж до болю...
У кожного в нас свій шедевр , Що служить світлою метою , До нього Цілий вік Іти, Бо він Не встане Із застою.
ТЕРПІННЯ І ВІРИ .
У нашім Домі Нам трудитись треба, Хоч нас й сосуть злодюги й шахраї, Хоч нас лишають голими й без грошей Уже свої бандити , не чужі.
Пройде пора , як і усе проходить , Звіряче згине – Скільки йому жить !!! Проснеться те, Що нас звело в Людину ! Ще почекаєм. Поки – воно спить .
Звичайно прикрість Крає душу й точить За долю наших Матерів й батьків, Її нещасну – Це постійне лихо – Ніхто і в Страшнім сні не заслужив !
Але якщо не ми , То хто тим паче Прийде до нас І прибере сміття ? Можливо, згоден , Добре у минулім , Але до нього – Вже немає вороття .
Плекаймо край свій , Ростимо Дитину , Творім добробут Власної сім’ї – І прийде Злагода , Така жадана й мила , Прилине птахом Срібнокрилим На зорі !
Засуха.
Яка ж, засухо ,ти тяжка, Здається , й в серці пересохло, Набатом пульс , кров загуса, І сам від спеки ніби глохнеш.
І день , і ніч вгорі гримить , За Бугом синьо , темно-чорно , Там блискавиці , зливи йдуть , А в нас котрий вже день безмовно.
А сонце шле проміння вниз Пекуче і без тіні жалю , Знеможена земля лежить Суха , як камінь , аж до краю.
Мертвотний вітер без кінця Ганяє сіна кучугури І у розщелини шпурля , Що зяють ранами у грудях.
Зелене листя полягло , Скрутилось , зблякло , посіріло , А він все дме і сушить все Нахабно , дужо , знавісніло .
Від болю крається душа І як свинцем стріля у скронях , Зів’ялий лист ледь-ледь живий Лягає трепетно в долоні...
"Ще вчора зеленню сміявсь , Вмивавсь туманом і росою , А нині смертний час настав , Пора прощатися з тобою”...
- Не хочу, друже, потерпи , Вже чутно дощ в поривах вітру, І ти, як фенікс, оживеш І посміхнешся щиро світу.
що таке спека? дика пащека, спустощеність глека, дорога в аптеку, і ти, мов Сенека, думками далеко.... вітаю земляка, М иколаївську спеку треба вміти відтворити...
Якби нам допікала тільки спека, то до біди було б далеко, а так, щодня що не вітання: "Коли ж припиниться топтання!?" Приємно, що одним талановитим земляком у моєму життєвому просторі стало більше. Дякую за підтримку!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
иколаївську спеку треба вміти відтворити...
