Русалка
Стікала ніч в покоси, У росяні гаї, Русалка світлокоса Наснилася мені Стояла край обриву, Почувся тихий сплеск, Покрила воду хвиля У синяві небес «Це як же ти, серденько, (Не вірю сам собі), Ти плаваєш у небі І зразу ж у воді?!» «Та так! - всміхнулась щиро, - В цій казці в чім сльоза: Спускаються на землю До нас і небеса»…
Додав: leoniddebelyy (22.07.2013)
| Автор: © Дебелий Леонід Семенович
Розміщено на сторінці : Дебелий Леонід
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1237 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.