РОЗЛУКА
Верби срібнокосі - Смутку суголосся, Жду тебе, кохана, Зжурений увесь. На вечірнім прузі Плачуть хмари в тузі… Чом не тут ти, Чом ти десь? Плачуть сірі хмари, Скошені отави, Гулко, гулко дзвоном Чутно серця стук… Тут колись ходили, Грались в щасті хвилі… Чом ти десь, Чом ти не тут? Припадаю долі, Де ж ти, моя доле: Флейти ніжний голос Звідкись із небес: «Нам розлука стала Як отрута з жала, Я не тут, А там я, десь»… Прилечу-прилину В довгождану днину, Споришем приляжу Стомлено до ніг, Доторкнусь щокою В щемкім супокої… Жаль, ти десь… А я повіки тут…
Додав: leoniddebelyy (03.08.2013)
| Автор: © Дебелий Леонід Семенович
Розміщено на сторінці : Дебелий Леонід
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1399 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : Так воно і є. З дитинтьва навчена дякувати ГОсподові за все, що мают. Та війна дала зрозуміти, що це потрібно робити щомиті...