Пишу щонайменше, пишу щонайрідше,
І так вже багато… Лишу щонайліпше…
В далеку дорогу усе не захопиш
І зором слабеньким весь світ не охопиш...
А що ж щонайліпше? Звання чи визнання?
Я їх не одержав, та й мучить зізнання:
За жменьку рядків у яких поривання
Відверті й невмілі ?! – то лиш римування…
Я ночі гарячі, читачу, лишаю,
Де думка злітала безмежно, без краю…
У вірші ж зазнач лиш життєвий критерій:
Любов до людей без найменших містерій…
Вірш заставив задуматись, бо я теж вважаю себе римувальником, але вже без цього римування не виходить, якось хвилею набігають слова, складаються рядки, і приходить розуміння, що треба знайти ручку, щоб записати, бо на пам'ять уже надії нема, а не запишеш, то поминай як звали...Гарно!Дякую!
Дякую за щирий коментар! Як на мене, потрібно вчасно ставити крапки на "І", тоді гармонія приводить все до ладу... Згоден, що наше захоплення - це те, що так легко не відкинеш, це вулкан...
А я от ,часом , пишу все що на душі, хоч може іншим і не цікаво. Просто не можу не писати. Вірші, це моя відпруга ! Чи біль ,чи радість ,все на папір! Дякую за ваш підхід до вислову думок. Пишіть частіше. Вас бракує між нами!
Дякую. Ви знаєте, а і справжня поезія, буває, бере свій початок з простого римування. Але, якщо ти народився поетом, обов,язково буде той час пік. Вважаю, що римувальників зараз більше ніж поетів. Але час розставить усе на свої місця. Саме, ЧАС, а не життя. Бо його буває замало для визнання. А ще, вважаю, НАВЧИТИСЯ писати вірші неможливо - можна навчитися римувати. А поетом треба народитися. А ви як думаєте?
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
