Ріка життя

Коли ріка наповниться злобою,

У вирі гинуть греблі і мости,

Тоді навколо – сіре шумовиння

Все покриває, не дає цвісти.

Та врешті-решт руйновища ущухнуть,

І ввійде плин в новітні береги,

Зникає з часом піна хвороблива,

Проклюнуться ж окремі лиш ростки.

Життя правічне знов бере розгони,

І зріє плід, і постають мости…

Єдине те: я не хотів би знову,

Щоб гинули пелюстки і ростки...