Коментувати також можна з та

Сб, 21/04/18, 04:04
Меню сайту
Категорії каталогу
Конкурс віршів "Вони наближають Перемогу" [59]
Родинне коріння [36]
VІ конкурс віршів (19 липня-19 серпня)
Життя - це мить, тож любов у серце запроси... [81]
V конкурс віршів (18 лютого-18 березня)
За що я люблю літо [21]
IV конкурс віршів
Дитинство [67]
ІІІ конкурс
Новорічна ніч [21]
ІІ конкурс
РЕанімація душі [12]
І конкурс
Опитування для Вас:
Сторінка "ПОЕЗІЯ та ПРОЗА" завантажувалась:
Всего ответов: 214

І як без статистики?
загрузка...
ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    VІІ КОНКУРС ВІРШІВ! категорії та розділи української поезії, українська проза Родинне коріння
 

Поема "Воскресіння" (уривок, перших три розділи)
В О С К Р Е С І Н Н Я

Моєму чоловікові Андрію Лимичу,
голові давнього українського роду
присвячую.

Історико-лірична поема

Розділ І

У свято Роду сонцем сяє Сян,
Рясніють кольорами гори, схили.
Ця дивна осінь, наче океан
Снаги гарячої, безмежності і сили.
У селах попід Сяном голоси –
Їх дзвони будять, начебто на битву.
Такої тихої, небесної краси
Ніде немає – все вогнем налите.
Твоя душа святкує відчайдуш!
Летить у небо співом кришталевим
І піднімає сотні тисяч душ,
І виростає рід, росте у древо.
А ти здіймаєш дзвін на три віки,
Аж закладає тим набатом вуха.
У нескінченнім дзеркалі ріки
Один промінчик полум’я роздмухав.
Стоять, мов люди, всюди ялівці,
Мов острови – вільха, тополі, клени.
У тебе ямка ходить по щоці,
І ти щасливий, наче світ шалений!
Тут, над могилами, де пращури твої,
Народжувалась пісня і молитва.
Хіба ж ти знав, що саме ці краї
Думками правнуків воскреснуть оповиті?
Були ж тут люди, і були хати,
Паслись отари і дзижчали бджоли.
На відстані душі і самоти
Вирішувала все війна і доля.
Ні перед Сяном, ні за ним тепер
Вже п’ять десятків літ нема нікого.
А вітер крила знову розпростер,
І пасма диму вирвались гіркого…
Переселенці, вигнанці, чужі,
Куди ж це кіньми їхали ночами?
А осінь золотом малює вітражі,
І дух минулого шепочеться із нами.
І поступово втілюється в дзвін,
І громовиця ріже шумовиння.
У прикордонній смузі двох країн
Святкує рід великий Воскресіння.
І ти, немов сп’янілий від життя,
Від суєти суєт, турбот, народу…
Тримаєш рід, немов своє дитя,
Отут, де височить твій Корінь роду.


Розділ ІІ

Ти знову ребуси розгадуєш вночі:
Христина, Феня, Текля. Хто їх мати?
Микола – батько. Він помер, мовчить.
Проте за всіх потрібно точно знати.
Генеалогія – наука на віки,
Хоч геноцид і війни-людожери…
Відімкне час пташиний ключ легкий,
Аби почати хід нової ери.
От-от наступить ХХІ вік –
День Воскресіння роду – наше свято,
Щоб на Великдень, хоч би раз у рік,
Померлих і живих усіх згадати,
Дві тисячі до списку записать –
За кожного окремо помолитись.
Нехай свічки, як факели, горять,
Рідні усій призначено зустрітись.
Розлоге дерево ввібрало сотні літ,
Усі гілки з’єднало у сплетінні.
Де не поглянь – кругом його коріння,
Усюди залишає буйний цвіт.
А ти й зів’яле листя позбирав,
І оживив, як маг, забуту силу.
Шукаєш Всесвіт, про який не знав,
Знаходиш пращурів домівки і могили.
І знов чаклуєш… Аркуші лежать,
Засипані, мов маком, іменами.
У всіх шеренгах прадіди стоять
З родинними своїми знаменами.
Усі готові слухати і йти.
І знаєш ти, що маєш їм казати.
Гортає вітер листя чи листи,
Несе то на Поділля, то в Карпати.

Розділ ІІІ

Припали пилом аркуші зотлілі,
Від часу потемніли і затерлись.
Всі імена записані чорнилом,
В подвірних книгах вже давно померлі.
У чоловічих графах: батько й діти,
Жінки – окремо. Сторінки, мов кроки.
Дві різні статі від початку й доки
Існує світ і нам у ньому жити.
Що аркуш – то історія родини:
Що мали, як вели, кого кормили.
Марія Лимич народила сина,
А чоловіка в цьому ж році вбили.
Одне село вливається ув інше.
Перелік прізвищ, імена і дати…
Сльозяться очі, можна не вгадати
Рядок чи слово. Хто так дрібно пише?
У голові немов шепоче голос:
Якби ще трохи, ще якби читати!
Від цього несподіваного кросу
Злетілись янголи безкрилі і крилаті.
Наталя, Анна, Марфа, Євдокія…
Вони були, вони для роду вічні!
Чим повторилось в них моє обличчя?
Течуть віки, вертаєшся до Кия,
До Володимира, до давнини, як вчора.
Чи я така ж проста собі селянка?
Чия була дружина? Скорше – бранка,
Бо і сьогодні – совісті докори…
Архівні книги знають так багато.
Це вище над думками і сумлінням –
Відкриється раптово, наче свято,
Пройме жагучим і ясним промінням!
І наче Лимичів вже не знайти нікого,
Але отут, у тисячу сімсотім…
Юрба імен в рядках, немов за дротом,
Спочатку – стежка, а за тим – дорога.
Так важко хтось носив завітні мрії,
Так страшно хтось вмирав на ешафоті…
І знову сина нарекли Андрієм,
А у Андрія Анна буде потім…

Додав: darunok (22/07/13) | Автор: © Анна Лимич
 
Розміщено на сторінці: Родинне коріння
 
Переглянули твір - 1269 чол.
 
  
  у Вас # закладок

автору
за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
avatar
1 karas • 11:19, 05/08/13
Написано дозріло і добре , але це все чи буде продовження , бо без закінчення не все можна оцінити , хочеться знати що буде далі !  up hands
avatar
2 natalka7474 • 19:48, 13/08/13
ДОДАЙТЕ ЗАКІНЧЕННЯ. ЗАЛИШИЛОСЬ 5 ДНІВ, ПОСПІШАЙТЕ....БО ДУЖЕ ГАРНО.


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
avatar

загрузка...

ОСТАННІ 10 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")


             Украина онлайн


Форма входуу
Логін:
Пароль:
Інформації:     
Випадкове ВІДЕО з сайту:
Презентація Осінь
00:02:57

ПОНОВЛЕНІ ТЕМИ ФОРУМУ:

ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ:
    Сайт: uid.me/vagonta
    Twitter, Тел.: 068-083-95-79
    E-mail: vagonta@gmail.com, virchi@yandex.ru

загрузка...

НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz