В дитинстві казав мені батько, Життя прожить, не поле перейти. Я дивувався і думав, Чом же він каже таке? Поле велике, заросше, Не легко його перейти. Життя таке гарне, приємне, І з полем його не зрівняти… Чим більше років пролітало, Життя все складнішим ставало. Й чим далі по ньому ішов, Тим важчі були мої кроки. Міняв і міста, і країни, Бачив і радість і горе, Навіть в вічі смерті зазирав. От тоді врешті-решт втямив, Чом так мій батько казав… Тепер і сам кажу своїм нащадкам, Життя прожить, не поле перейти, Та мрію, щоб було в них навпаки…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
