***
за решітками небо фарбами розполосане мітками смарагдовими бавиться у гущі темно-синій Бар єр підвіконня нездолимий амплітуда не та обпектися напитися іншого виміру!.. і випорхнути приголомшеним абсурдністю пащею божевілля розмежованим пережованим розпачем вичавленим очманілим пісчинка межи вогнів реальності маятник лихоманить спітнілу присутність Крок!.. Невагомість і доріжка, забризкана нектаром відблиску мудрості і ти... і я... воєдино
Додав: sashko (17.02.2014)
| Автор: © Сашко Винниченко
Розміщено на сторінці : Винниченко Сашко
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2061 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : Так воно і є. З дитинтьва навчена дякувати ГОсподові за все, що мают. Та війна дала зрозуміти, що це потрібно робити щомиті...
virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині