Поетична сторінка Наталії Погребняк

Щаслива жінка

- Ти щаслива жінка? - запитали в мене.
І хоча утома у очах бринить,
Я сказала: "Щастя маю незбагненне,
Бо в житті своїм відчула
Материнства мить".

- Ти щаслива жінка? - Запитали знову.
І хоча турботи щастям не назвеш,
Я сказала: "Щастя маю у любові.
Я щаслива, бо кохана
І кохаю теж".

- Ти щаслива жінка? Скільки бід щоденно!
Всюди бідність, зрада... Все не до пуття.
- Я щаслива! Мати молиться за мене.
Я люблю вас, люди добрі! Я люблю життя!"

Осінній блюз

Співала-плакала сопілка за селом,
Свою печаль, неначе роси, розсипала.
Чомусь тужилося сьогодні нам обом,
Та я – мовчала…

Летіли з хмари краплі-сльози до землі.
Стелила осінь на минуле покривала.
Роздерти криком синь хотілося мені,
Та я – мовчала…

Чіплявся вітер мокрим листям за плащі,
В обличчя цілив парасольок мокрі жала.
Моїй печалі вунісон сікли дощі.
Та я – мовчала...

Гуляка-вечір обезбарвив кольори,
На цілий світ спадала тиша небувала,
Чіпала струни мого серденька-жури.
Та я – мовчала…

Щоб із душі не розплескати світлих мрій,
Набуток літа я на зиму сповивала.
Щоб не заплакати в осінній вечір свій,
Я вірш писала…

***

На сцені – виступи зірок у надвечір’ї.
(Зійти з Олімпу їм бракує власних сил).
У спецефектах, супермодному ганчір’ї –
Мистецький втратити бояться небосхил.

Репертуар отим зіркам хтось обновив би.
Бо ж півстоліття свій не змінюють концерт.
Від того шоу навіть Фауст очманів би.
Своїх ровесників зустрівши тет-а-тет.

От хіругрія класно робить власну справу:
Вертає юність, розганяє хмари зим!
І глядач, маючи довершену забаву,
Не помічає що в житті –це також мім.

У 60 нас закликає ротик ніжний:
- Гей! Наливай! – Оце мистецтво на коні.
Перевернувся з ніг на голову світ грішний.
«Попса» зіркам збирає гроші день при дні.

Чи вже й почуємо таланти справжні, чисті,
Котрим плюси не треба мати й бек-вокал?..
Благослови на творчість, Господи, артистів.
Що змусять плакати й сміятись серцем зал.