| АЙВА Ми збирали з тобою стиглі айви,
Потім їли їх, розриваючи горло,
Кидалися листям...
А потім хтось з нас згадав
Що з них вийшло б чудове повидло! Ми з тобою варили його довго
Вимазуючись ним аж до п'ят,
І цілуючись
Прилипаючи один до одного
І від цього ще більше радіючи,
Наче діти... Та осінь лишилася у моєї пам'яті
Або стиглими айвами, або повидлом,
І іноді я дуже сумую
Бо її ще не було у моєму житті...  ОДИНАКИ Мініатюрами життя завалюючи пам'ять
Я зненацька розумію що ти є
Зовсім поруч - у цьому вимірі,
Але
Нібито з іншого пространства.
І твої очі, що розфарбовують погляд,
Можна годинами слухати оди твоїм принципам
Тримати тебе за руку і навіть кохати
Хоча б за те, що ти прийшов з іншого світу
Майже як і я.
Але щось тут не є справжнім,
Може моє бажання зрозуміти все?
Може наше життя по одинці,
А може то я не справжня в твоєму всесвіті?
У будь якому разі
Ми намагаємось втікти один від одного
Не поринаючи в глибини
І не створюючи стосунків
В яких потім просто не можливо буде
Розібрати хто з нас є хто,
Тому знов сховаємось в своїх штучних будинках
З табличками на дверцятах "Одинаки". 
| 
у Вас 
0
