Сніжинки били злісно у чоло.
Губилась я, і тіні, і стежина.
Навкруг стелила біле полотно.
Оця казкова, пишна хуртовина.
Вона щипала пальці і долоні,
Морозом, обіймаючи мене.
В зимовому, іскристому полоні,
Моє серденько стало крижане.
Мені б тоді частиночку тепла,
Мені б іскринку з вогника надії
Я Вами марила, і Вами я жила,
А зараз поруч спогади і мрії.
І де, і як згубилося кохання?
Усе чекаю, бо чекать повинна-
Якщо у Вас появиться бажання
Я буду, де вишнева хуртовина.
Отам, де яблунь буйні заметілі,
Де все незриме роки, вітер, час.
Пелюстки то рожеві, а то білі.
Весною я чекатиму на Вас.
| 
у Вас 
0
