Річка, тужлива ріка,
Кволо вербА хилить віти.
Там на Донбасі війна,
Гинуть чиїсь таки діти.
Гинуть найкращі сини,
Горе промчалось краями.
Сумно скриплять ясени,
Плачуть дружини і мами.
Легко притрушує сніг,
Густо вплітаючись в скроні.
Син не прийде на поріг
І не торкнеться долоні.
Мить... Повернути лиш мить-
Мати б зійшлася в двобої.
Серце за сином щемить.
Нас залишають герої.
Злісно сміються кати,
Ріки полились від сліз.
Мовчки схилились хати
З ними прогнувсь верболіз.
Страшно. Чому такий час?
НЕнавість гірше пітьми.
Ви не забули про нас
Просто прикрили грудьми.
| 
та
у Вас 
0
