Зморений, любий солдате
Ангелом йдеш по степах,
Небо Донбасу тримати,
Змушений в своїх руках.
Бачиш, його розкололи,
Наче скелястий граніт.
В душах людських захололих
Совість не лишила слід.
В душах - воронячі зграї
Зради сплітали гніздо.
Їх "братська" Росія спасає,
Чомусь Україна - не «то».
Рублями запродані душі,
Неначе пожовклі портрети.
Ці зрадять сказати я мушу
І вперше, і вдруге, і втретє.
Дарма, що загублені долі
В степу під кущами калин,
Раб прагне душею в неволю
І медом здається полин.
Чи думав, де житимуть діти,
Як прапором ката махав.
Ти міг у квартирі сидіти
Та ближче російський підвал.
************
І гілка на карту полинна
Упала де край шахтарів.
Не тільки Росії провина,
Бо ж маємо підлих синів.
Чудовий, патріотичний! Прислухайтесь: "рублі розривають їм душі" -зникає потреба у авторському наголосі; "не тільки Росії провина, бо маємо підлих синів."Як на мою думку , звучить більш ґрунтовно як висновок.А взагалі, молодчина!
Не погоджуюсь, щодо рабської психології, адже особа, яка бере в руки прапор іншої держави, свідомо просить ввести війська, при чому ведеться на захмарні обіцянки невідомих осіб і не усвідомлює наслідків. Спасибі за візит.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
