Наївний, світлий, плюшевий ведмідь
Свій сум ховає за рожевий бант.
І, похилившись на столі стоїть,
Букет недавно пишних ще троянд.
Гіркі, колючі, сказані слова
В палац кохання нанесли враз бруду.
І хто з них прав - чи він, а чи вона,
Вони уже з'ясовувать не будуть.
Тож вслід за ним на вулицю летить,
Під буревії, - із рожевим бантом
Отой невинний плюшевий ведмідь
І відгорілі, висохлі троянди.
| 
та
у Вас 
0
