 Як лист осінній, що по осені тремтить ,
захоплено із вітряною грою.
Отак життя - зірвавшись, пролетить,
прокресливши лиш лінію собою.
І вмить, коли зіпнувшись поміж віт ,
пірнає він в озону тиху заводь.
Отак в житті - приходить хтось у світ,
а інші нас назавжди залишають.
Ось ледь застиг на вітряній долоні,
а той жбурнув на терен колючки.
В усіх невдач є присмаки солоні,
болючі та образливі голки.
А вітер кличе, кличе у оману,
притисне хвацько згодом до землі.
Отак і в нас - вся правда під ногами,
широкий килим стелиться брехні.
Пізніше дощ, завершить свою справу ,
і лист огорне холод та пітьма,
Життя відрізок доля нам зіткала,
як і листочку, мабуть, недарма.
Йому всього лиш доленосну відстань ,
яка залишить в спогадах танок,
А нам в житті десятки миль і пристань,
де світла пам'ять стане маяком.
| 
у Вас 
0
ПРЕКРАСНО
