Кришталь цілує місяць молодий,
Зірки летять в канвУ розлук пророче
Й лягає, наче вишивка, - "чужий,"-
Сузір'ям неба в серденько щоночі.
Розтерлись десь Ведмедиці сліди
Й шляхи Чумацькі ген на небозводі,
Немає в світі гіршої біди,
Аніж втрачати те, що віднаходиш.
Тим більше, що ні завтра, ні тепер
Вже доля не поверне кочівнИця,
Бо тільки в небі мрії-журавель,
А у руках розлучниця-синиця.
Й така немилість... Сотні шахраїв
Палких сердець, що й не почути світу
Закоханих у серпень солов'їв
Крізь павутинки бабиного літа.
© Лілія
| 
та
у Вас 
0
дійсно чудо павук
