Пройтися пішки інеєм думок,
Теплом фантазій зиму розчинити,
Лише із ним - незрівняно було,
Лише йому - дозволено любити.
Лише йому - між вуличок навскіс,
Явитись можна протягом у дверях,
Лише йому - під музику коліс,
Стинати можна вигини "бродвея".
Лише йому - під дивний шепіт свіч
Й моління згустку тиші крижаної
В бентежну ніч, дозволено у ніч
У цих рядках озватися струною.
Лише його долоня на замок
Лягає ніжно, мов забуті рими,
Як жаль, що в цьому прожитому "до"
Ми розділяли душу, та не з тими.
| 
та
у Вас 
0
