Яка любов святкує заметілі
Студентських дат, як витоку краси!
Які далекі, наче посивілі
Гуртожитки й високі корпуси!
Яке чаїв тепло у порцеляні
Збирало нас в короткі вечори!
Які кути кімнаток сиво-п'яні
Сотали пам'ять довгу у мотки!
Яку срібляту місяця підкову
В долоні рамок вечір обрамляв!
І ці холодні східці із бетону,
Де ти на мене трепетно чекав!
Які лекційні зошити й архіви
Вписали наше ім'я під курсив!
Які надщедрі юності засіви!
Яке багатство пам'ятних цих жнив!
Які сесійні відліки і нерви
Гонили час, мов довгі поїзди!
Й лише кохання схоже на перерву,
Протяжністю від "вчора" до "завжди".
| 
та
у Вас 
0
бажаю вам веселого рієдва