Самотній друже, мудрий і патлатий,
Кого чекаєш і з яких сторін?
Прохожі гасять спалені цигарки
Немов об тебе й хвіст облізлий, Бім.
Ти їх старечим поглядом проводиш,
Під лапки горнеш пізній листопад,
Мій біженець кудлатенький, всього лиш,
Але, чомусь не вернутий назад.
Тебе женуть з словами, - може досить,
Сидіти по зупинках - це за честь,
Та не торкне ніхто вологий носик
І не скуйовдить теплу його шерсть.
Не проведе рукою аж до вушка
Ніхто з дорослих й добрих школярів,
Тож я просила в тата відчайдушно,
Назавтра вже забрати тебе, Бім.
| 
у Вас 
0
