Чи ти дивний? Чи, може, закоханий?
Я одразу уже й не скажУ,
Бо зухвало отак і непроханно,
Перейшов заборонну межу.
То наосліп берешся затиснути
У обійми, неначе в петлю,
Бо такий же, як інші,- пройдисвіти,
Та чомусь, я й такого люблю.
І, бинтуючи біль простирадлами,
Забуваю з тобою дарма,-
Що вертати позичене складно так,
А точніше - висока ціна.
|