Мольфарка ніч із холодом в очах
Стягає з пліч пречорне кімоно,
Гучний дзвінок аж рве його по швах
Екранним сяйвом й стишеним: "ало".
Бо хто ж її пророчив наперід,
Що, як повіки зморить сильна втома,
Сигнал дзвінка маленький збудить світ
Далеким " Здраствуй" сонного айфона.
Здолавши відстань - тисячний барєр,
Якихось сотні станцій й світлофорів
Отой дзвінок знайшов колись мене
З його банально-щирим "Поговорим".
Збудивши тоном ніжним мережу,
Й дзвінким відлунням перемлілу тишу,,
Тепер подругам з радістю кажу:
"Беріть о третій слухавку частіше".
© Лілія
| 
у Вас 
0
