Заміноване поле громами густої грози,
Що скотилась яскраво по щоці небокраю стрілою,-
Переоране впоперек й вздовж одкровено війною
Й захлинається кожною краплею горе-сльози .
Є в степах благодать,- переконую мовчки себе
Між проплаканих доль, де в осколках купається миля
Й іще теплі сліди надсолона зціловує хвиля -
Розтривожених, зляканих небом і світом людей.
Що бинтують в підвалах сердечні й душевні рубці.
Їх мільйони життів у руках однієї людини,
Ну а по́ки... німі, благодатно-небесні краплини,
Наче бісерки миру, тремтять у дитячій руці.
| 
та
у Вас 
0
Боляче , але справедливо звучать ваші рядки