Сезон дощу, осінньо-м'ятна стужа
З поривом вітру лізуть до дверей.
І я стаю чимраз тоді недужа
Не від інфекцій, але від людей.
Спадає радість, настрою під мінус,
Що навіть долька цитрусу й узвар
Не здатні мій здолати горе-вірус -
Вселенську битву доброго та чвар,
І в час, де ніжність зовсім вже не зброя
Та тисне на гачок лиха рука.
Кричу: "я - дівчина...
Я - дівчина, не воїн,
Я проти війн занадто ще слабка."
| 
та
у Вас 
0
Хоча, треба визнати, що в арміях усього світу дівчат все більше та більше... ;)
СУПЕР! 
