Ще досі, геть заплакані ці схили
І сліпить тайну сонця - колобок,
Життя стікає хвилями тугими,
Як хмарок біле-біле молоко.
Тепер таке кохання пяно-пяне
Панянки ловлять тільки на авто,
А між смерек тут досі ще: "Іване!" -
Дзвенить, та не відгукує ніхто.
Як інстаграмна, гуглівська людина
Із придолинних бачу нині хат,
Як мохові подушки на вершинах,
Голублять промінь сонячних Карпат.
"Марічко!" - лине в тріщинки між гори,
В озону найчистіший перелив,
Ці тіні предків досі, мов говорять,
Здається, хтось й зі мною говорив...
| 
та
у Вас 
0
