| На стан осиний пляжного  камінняОсінньо-водна хлюпає  лазур.
 І кволо- кволо падає проміння,
 Немов стрілою бавиться Амур.
 
 Голосять чайки, жалібно голосять
 На сиво-пінних з хвильок гребінцях.
 - Тривожна осінь! осінь! осінь! осінь!
 Летить по  пляжі з східного  кінця.
 
 Й штормить відлунням, ген аж до Босфору,
 Сльозами хвиль всі топить береги.
 О, Чорне море... море... море... море...
 Тобі так личить спокій без війни.
 |