О жінко, що зійшла із полотна,
Моєї долі писаного арту!
На ньому ти і втомлена й сумна,
Мов в храм, вертаєш вечером у хату.
Затерплі руки.- праця без жалю
ШорсткІ набила днями пентаграми.
О, як я ніжність рук отих люблю!
Не просто жінки, а моєї мами.
Життя якої - сіре-сіре тло,
Бо світлі фарби дарувала дітям,
Та попри все що було й не булO
Ти гідна зватись жінкою століття.
| 
у Вас 
0
