Жінко пустелі, одвічна чернице,
Скромності символ у хвилях чадри,
Як ти ховаєш манливі зіниці -
Кавових зерен за тінню руки?
Хто тебе чує між дюнів Сахари?
З ким розмовляєш? Повсюду піски
Й заходу сонця пребуйні пожари
Лижуть барханні вогню язики
Та тятиву каравану безкраю,
Що за зенітом гарячим згаса,
Й наче би пасмо пречорне абаї,
Табором йде із пісків в небеса.
НА ЗГАДКУ ПРО ЦЬОГОРІЧНЕ САФАРІ В САХАРУ
| 
у Вас 
0
